Коли руйнується Всесвіт. Як пережити розлучення в умовах війни та стати кращою версією себе

Розлучення - це часто травматичний досвід, незалежно від його причини. Під час війни люди стають ще більш вразливими, через що чимало зв’язків не витримують напруження та випробувань стресом. Відтак доводиться мати справу з  надзвичайно сильною та виснажливою подвійною травмою.

Але кожна з нас має в собі достатньо ресурсу, аби не лише порадити собі в найтяжчі моменти, але й зробити цей досвід максимально корисним для власного росту й розвитку.

Сподіваємось, підтримка редакції Women Power та кілька фахових думок від психологів допоможуть оговтатись та знайти в собі сили бути щасливою.

Ця теза не є сенсаційною. Не всім вдається згуртуватись в умовах такого тяжкого потрясіння, як війна. Міграція, відсутність стабільної роботи й доходу, постійні повітряні тривоги, дискомфорт розхитують нерви й створюють ситуації, коли партнери не виправдовують очікування, і подальше спільне життя стає неможливим. 

"Люди гостро відчули, що життя коротке і безглуздо свої мрії відкладати на потім, - говорить психолог Ірина Мороз. - Багато жінок виїхали за кордон і зрозуміли, що повертатися не хочуть; своєю чергою чоловіки, які залишилися без дружин на багато місяців вдома, знайшли собі інших жінок; а ще в багатьох сім'ях загострилися конфлікти через втручання старших родичів, через розподіл бюджету, адже на початку війни міські жителі їхали в села, також у багатьох знизилися доходи. Як то кажуть, де тонко, там і рветься. Всі конфлікти, що знаходилися в сплячому режимі, активізувалися."

Психологи говорять, що розлучення - чи не найсильніший стрес у житті. До емоційної складової долучається страх не впоратись із забезпеченням матеріальних потреб самотужки без партнера, із вихованням дітей. Також дуже підсилює осуд суспільства, адже українці більш консервативні й люблять збереження інституту сім'ї.

"До неврозу призводить внутрішній конфлікт: коли те, чого хоче людина, спотикається об її страхи. Наприклад, жінка розлучається, щоб знайти щастя з іншим чоловіком, але водночас вона відчуває себе "поганою", бо з дитинства її навчила бабуся, що розлучатися не можна. А якщо ти в себе в голові "погана", отже не заслужила на щастя", - говорить психолог Ірина Мороз.

Якщо негативних почуттів накопичується надмірно багато, спрацьовує запобіжник від "перегорання" - це відчуття апатії, пригнічення або панічні атаки. Ігнорування цього стану або заїдання, запивання алкоголем абощо може призести до запуску депресії.

"Депресія немов говорить: людина зайшла в глухий кут, не знає, як діяти далі, в усіх попередніх діях - повне розчарування". Людина завмирає, взагалі нічого не буде робити. Щоб уникнути таких важких психо-емоційних станів, потрібно говорити з правильними людьми про свій біль, аналізувати свою поведінку та робити правильні висновки на майбутнє. Правильні люди - це психолог і також ті, хто вас любить і завжди на вашій стороні", - говорить психолог Ірина Мороз.

Радимо почитати: 
Суперкоуч щастя. Як скинути скафандр із проблем й почати жити прямо зараз

Незалежно від того, з чиєї ініціативи відбулось розлучення, це завжди боляче. І щоб біль вгамувався, потрібен не лише час, а й повноцінне проживання емоцій, що ви відчуваєте. На жаль, іншого шляху немає - доведеться пройти через біль, смуток, адже вас єднають спільні враження, спогади. Не варто відмахуватись від них, намагатись уникнути болю, тікаючи в алкоголь чи новий зв’язок - так ви лише відтермінуєте цей біль. Повноцінне проживання емоцій та настроїв робить людину очищеною, більш зрілою емоційно та готовою до нових стосунків.

У таких ситуаціях іноді хочеться закритись самій і нікого не бачити. Певний час можна дозволити собі побути на самоті, але краще цим не зловживати, оскільки в ситуації соціальної ізоляції можуть загостритись нервові та психічні захворювання на тлі стресу. Так, смуток, туга за близькою людиною чи банальний поганий настрій може стати основою для депресії, неврозу, фобічних станів, панічних атак, з яких часом важко вибратись без медикаментозної допомоги. 

"Уникати людей, ізолюватися - це відчувати сором за власне існування, це про глибоке почуття неповноцінності, ненависті до себе. Потрібно попросити про допомогу. Хоч в цьому стані людина ховається від людей, але допомогти можуть саме люди. Говоріть, не мовчіть." - коментує психолог. 

Залишившись на самоті, не соромтесь іти до людей, ділитись із близькими друзями чи родичами емоціями, розповідати їм про наболіле. Найкращий варіант - звернутись до психолога й отримати фахову допомогу. Виговоритись, поділитись болісними почуттями - це те, чого потребує людина в подібній ситуації.

Ведення щоденника - потужна опція психологічного порятунку для кожної людини і кожної ситуації. Якщо ви досі не спробували описувати свої думки, почуття, переживання на папері, саме час почати. Ведення щоденника мало того, що рятує в ситуаціях, коли ні з ким поговорити, так поза тим є чудовою можливістю структурувати хаос почуттів, що вас долає. Прописування думок та дій допомагає краще зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки й самих себе. 

Зараз ви як ніколи потребуєте догляду та уваги. Подбайте про своє психічне та фізичне здоров’я. Старайтесь вживати здорову їжу, регулярно робити фізичні вправи, гуляти, висипатись. Напишіть список простих та рутинних дій по догляду за собою та дотримуйтесь цього плану. Так ви зможете відволікатись від тяжких думок і збережете здоров’я. Пам’ятайте, що іноді варто себе змусити за будь-що встати з ліжка, прийняти душ, піти на пробіжку та зробити собі смачний та корисний сніданок. 

Ніщо так не лікує душу, як прогулянка в парку, лісовій зоні чи біля води. Виберіться на прогулянку, знайдіть можливість поспостерігати за течією води чи послухати спів птахів. З такої прогулянки ви повернетесь оновленою.

Зосередьтесь на роботі, хобі, зустрічайтесь із друзями, ходіть у кіно, читайте цікаві книжки. Будьте зайнятою та шукайте нові захоплення. Робіть усе, щоб мати якомога менше часу на лінощі та рефлексію. Отримаєте потужний бонус у вигляді саморозвитку та суттєвого покращення версії себе. 

Допомагаючи іншим, ви не лише відволікаєтесь від тяжких переживань, а й підвищуєте свою самооцінку. Поза тим, волонтерська діяльність часто пов’язана з новими знайомствами, цікавим досвідом та перспективами. В умовах повномасштабної війни кожен може стати корисним для інших, роблячи свій внесок у перемогу.

У зв’язках часто доводиться поступатись. Хтось мріє стрибнути з парашутом, пофарбуватись у зелений чи зробити тату, але не робить цього, бо друга половинка проти. Розлучення - чудова нагода зрештою здійснити давню мрію, і взагалі відчути свободу та можливість зрештою цілком і повністю належати собі. 

Автор книги, доктор наук, порушує важливе питання пробачення, звертаючи увагу на його форми та ситуації, у яких застосовується. Психолог показує, як різні форми прощення впливають на кривдника та травмовану сторону, і ділиться стратегіями того, як щиро й по справжньому пробачити людині.

Дуже часто люди, зі страху виглядати нетактовними чи втратити прихильність іншої людини, дозволяють собою маніпулювати чи порушувати особисті кордони. Це можуть бути й запитання на кшталт "чому ти досі не в стосунках/не одружена/не народила", і "так" замість справжнього "ні" через страх чи небажання конфлікту, і нехтування власною думкою і багато іншого. Книга дозволить з іншого ракурсу поглянути на свої стандартні моделі поведінки та проаналізувати те, що приносило дискомфорт.

Автор книги концентрується на болі розлучення та необхідності проживання всіх, навіть найбільш дошкульних почуттях. Адже вони є ключем до нової сторінки життя, де пережитий досвід та помилки більше не псуватимуть заслуженої насолоди життям.

Автор глибоко досліджує вплив успадкованої родинної травми на наше емоційне та фізичне здоров'я. Депресія, тривога, фобії – це результат багажу, який ми успадкували від попередніх поколінь. Тому дуже важливо розібратися в цьому успадкованому багажі, щоб знайти шляхи до здорового життя.

1 Не чекайте, коли "прилетить карма"

"Якщо ви витрачаєте свій час на надію, що хтось розплатиться за те, що зробив з вашим серцем, то ви дозволяєте цій людині завдати вам болю вдруге -  у вашому розумі".

Шеннон Л. Адлер

2 Не картайте себе за вразливість 

"Іноді вам доведеться відпускати одну людину тисячу разів, тисячею різних способів, і в цьому немає нічого жалюгідного чи ненормального. Ви людина".

Хайді Прібе, "Я тебе відпускаю"

3 Перестаньте повертатись в минуле думками

"Ви не можете почати наступну главу свого життя, якщо постійно перечитуєте останню".

 Майкл Макміллан

4 Не партнер, а ти - в центрі твого фільму

"Перш за все, будьте героїнею свого життя, а не жертвою".

― Нора Ефрон

5 Сім'я й шлюб - різні поняття

 «Не існує такого поняття, як «розбита сім’я». Сім'я є сім'я, вона не визначається свідоцтвами про шлюб, документами про розлучення та усиновленням. 

Сім'ї створюються в серці. 

Єдиний раз, коли сім’я обнуляється, це коли ці зв’язки в серці розриваються. 

Якщо ви розірвете ці зв’язки, ці люди не будуть вашою сім’єю. 

Якщо ви створите такі зв’язки, ці люди стануть вашою сім’єю.

 І якщо ви ненавидите ці зв’язки, ці люди все одно будуть вашою сім’єю, тому що все, що ви ненавидите, завжди буде з вами».

Ситуація набуває ще більш драматичного характеру, якщо ви маєте спільних дітей. Як пояснити їм, що мама і тато більше не разом?

"Меншим дітям (до 5 років) можна використати казкотерапію. Наприклад, розповісти про сім'ю ведмедів, в яких татко і мама вирішили жити окремо, а ведмежата злилися за це на батьків, тупотіли ніжками і ревли грізним голосом. Маленьким потрібно пояснити, що буде з дитиною через розлучення батьків: де вона буде жити, хто вкладатиме її спати, як тепер будуть святкувати її день народження. Діти від 6 років до підлітковості уже все розуміють. Брехати не можна. Потрібно сказати правду, але без емоційних подробиць. Надважливо - ніколи при дитині не говорити нічого поганого про іншого партнера", - говорить пані психолог.

При дітях краще стримувати емоції, і не обговорювати свої почуття. Підлітки оцінять правду, поза тим для них важливо, щоб обоє батьків були в доступі. Чого напевно не можна робити - мститись партнеру через дітей. 

Терапія за допомогою правильно підібраних мультфільмів є ефективним засобом терапії для дітей до 10-11 років. Бажано дивитись їх разом із дітьми, аби спільно переживати емоції, що травмують, проаналізувати поведінку героїв - це зблизить вас і дозволить створити міцний зв’язок, що стане вам обом у пригоді й за інших обставин.

Психологи радять звернути увагу на такі мультфільми:

Зворушливий та кумедний мультфільм про емоції, що живуть у голові маленької дівчинки. Головна і найсильніша емоція - це Радість, завданням якої є не підпустити до пульта управління емоціями вередливих колег - Смуток, Гидливість, Страх та Гнів.

До 11 років Радості це почасти вдається, але потім стається певний збій, і емоції опиняються в лабіринтах пам’яті. Як це позначиться на настрої та поведінки дівчинки, яка опинилась на порозі підліткової кризи, та ще й у новому середовищі?

Фільм досить майстерно та доступно для дитячого сприйняття описує емоційну діяльність дитини та її зв’язок зі спогадами у контексті таких цінностей як родина, любов, дружба та підтримка. 

Після несподіваного розлучення батьків хлопчик із батьком переїздять до іншого міста і мешкають у багатоквартирному будинку. Там хлопчик починає товаришувати зі старшим сусідом, який вірить в інопланетян. За допомогою хлопчика сусідові вдається встановити контакт з одним із них. Тепер хлопчик товаришує з інопланетною істотою.

Ця талановита анімація дозволить дитині відволіктись від сумних думок і надихне на роздуми про цінність дружби та прийняття людей які вони є.

Коли здається, що руйнується Всесвіт, часто важливо лише трохи перепочити та знайти час на себе та для себе. Гарний фільм чи книга, вишукане товариство чи івенти, на які раніше банально не вистачало часу, тепер можуть стати вельми доречними.

А досвід травми в перспективі може стати мотивацію для саморозвитку, отримання нових знань та кращого розуміння себе та власних потреб.