Британсько-іракська архітекторка Заха Хадід вважається однією з найвпливовіших у 21 столітті. Її особливий стиль, що характеризується футуристичними та потойбічними формами, здобув їй репутацію першопрохідця в архітектурі. Ці роботи описують як "інопланетні" через їхні унікальні, органічні форми, що кидають виклик гравітації та умовностям.
Заха Хадід народилася 31 жовтня 1950 року в cтолиці Іраку - Багдаді. Вивчала математику в Американському університеті Бейрута, а потім переїхала до Лондона, де вчилась у Школі архітектури Архітектурної асоціації. У 1977 році закінчила навчання і почала працювати в Лондоні за спеціальністю в різних фірмах.
У 2004 році Заха стала першою в історії жінкою, удостоєною Притцекорівської премії (аналог Нобелівської премії в архітектурі). Редактори газети The Guardian назвали архітекторку “королевою кривої” - за абсолютно нову архітектурнц геомертію, повністю позбавлену традиційним уявленніям про гравітацію, простір і структуру речей.
Футуристичні проекти Хадид зробили її відомою в архітектурних колах. Унікальні динамічні форми її будівель викликають асоціації з іншими планетами, а то й паралельними світами.
Творчість Захи Хадід так і називають - інопланетний архітектурний стиль. Чому ці проекти викликають асоціації з тим, що виходить за межі сприйняття? Розглянемо на прикладах характеристик цих будівель.
Органічні форми та вигини
Проекти Хадід часто мають звивисті, плавні лінії, що нагадують природні обриси - хвилі, хмари та гори. Ці живі форми різко контрастують з прямолінійними, що частіше асоціюються з сучасною архітектурою. Завдяки плинності форм, роботи Хадід створюють відчуття руху та динамізму, якого немає в більш традиційних проектах.
Масштаб, що вражає
Великі, імпозантні споруди архітекторки ніби аж затьмарюють своє оточення: стрімкі вигини та гострі кути викликають відчуття драматизму, величі та масштабу. Ефект посилює специфіка матеріалів - скло і сталь - що в цікавий спосіб відбивають і заломлюють світло.
Відчуття інакшості
Проекти Хадід часто існують поза межами традиційних архітектурних стилів і традицій. Їх не можна класифікувати як, скажімо, модерністські чи постмодерністські, що відповідають правилам і конвенціям традиційної архітектури. Натомість творчість Хадід представляє радикальний відхід від звичних архітектурних форм, створюючи нову мову дизайну, одночасно футуристичну та потойбічну.
Відомі проекти архітекторки включають у себе:
- Центр водних видів спорту для Олімпійських ігр у Лондоні
- Великий художній музей Мічіганського університету в США
- Центр Гейдара Алієва в Баку
- Оперний театр в Гуанчжоу, Китай.
Заха Хадид вважається однією з провідних представниць архітектурного стилю деконструктивізм, для якого характерні візуальна ускладненість, несподівані вигини та нерівномірні, асиметричні форми.
Маніфестами деконструктівізму вважаються пожежна частина “Вітра” Захи Хадід (1993) і музей Гугенгайма в Більбао Френка Гері (1997).
В 2008 році в Музеї сучасного мистецтва Нью-Йорку відбулась виставка “Архітектура деконструкції” (Deconstructivist Architecture), у якій взяла участь Зара Хадід. Саме з цією виставкою пов’язують масове визнання деконструктивізму як мистецького феномену, що охоплює не лише архітектуру та філософію, а й моду та образотворче мистецтво.
