Схожі, але різні. Що єднає і розділяє жінок України та Польщі?

Україна та Польща завжди мали особливі стосунки. Спільна історія, подібність мов, культур і традицій сформували дуже схожі менталітети. Схожі, але не однакові. На відміну від росіянок та білорусок, з якими на зорі незалежності були асимільовані українки, польки ніколи не ототожнювали себе з українськими дівчатами. Але чи так же вони різняться між собою? Ми спробували відповісти на це запитання, звернувшись до фахівців та людей, які мають досвід тісного і довготривалого спілкування з представницями обох країн. 

Вважається, що польки - більш незалежні, а українки - орієнтовані на родину. А ще винятково вродливі. 

"Подорожую вже не перший рік по світу, був у 37 країнах, - розповідає Пауло, 39-річний мандрівник із Бразилії. - Українські жінки - найкрасивіші, це правда. А ще.. вони особливо пристрасні. Був у Польщі, Чехії, інших слов’янських країнах. Там зустрів чимало жінок неймовірної краси. Але українки - особливі. Є в них пристрасть, палке серце - такого не зустрічав ні у кого." 

На запитання, а як щодо пристрасті польок, відповідає: "Це неймовірні жінки - веселі,  відкриті і… шалені. Так, вони мають у собі чимало шаленства. Про них можна сказати - серце з перцем. З ними не занудьгуєш." 

Тобто і польки, і українки - красиві й пристрасні. Але пристрасть в кожного своя. "Українки вміють кохати. По справжньому. Я це відчуваю, - зізнається Пауло. - Польки більш незалежні. Мені здається, свобода, особистий простір для них важливіше. Вони не з тих, хто буде повністю розчинятись в родині, другій половинці. Якби я обирав дружину, то обирав би українку".

Від українок у захваті не лише латиноамериканці, а й поляки й скандинави. 25-річний громадянин Швеції Александер - тимчасово працює в Кракові, в ІТ-компанії. 

"Я не дуже розумію, яка різниця між українками та польками, - зізнається хлопець зі Скандинавії. - Єдине, що можу сказати - дівчата та жінки, яких я бачу на вулицях Кракова, дуже мені подобаються. Але щодо українок - знаю, що вони винятково красиві та лагідні."

Щодо поляків - то чимало з них взагалі цілеспрямовано шукають дружин саме серед українських жінок. У ЗМІ навіть почали з’являтись публікації про погіршення стосунків українок і польок - мовляв, останні бояться конкуренції. Згідно з даними Центрального статистичного управління 2020 року шлюбів між поляками та українками було укладено 1435, а 2021 року — 1839, - пише видання The Warsaw.

Автор цих рядків проводила експеримент: у соціальній мережі для пошуку пари знайомилась із поляками, називаючись то полькою, то українкою, але не виставляла у профілі фото. Зробила висновок: більшість поляків інтенсивніше цікавились моєю особою, просили вислати фото саме тоді, коли я називала себе українкою. Вирішила запитати декого з них, чому так. Один із них прямим текстом повідомив:

"Польки - з характером і дуже релігійні. Треба щонеділі ходити до костелу. Інакше ти не людина, - оповідає 29-річний автомеханік Лукаш. - Натомість українки видаються мені більш відкритими та добрими. У мене вдома кілька тижнів мешкала жінка з України з двома дітьми - 7 і 10 років, дуже приємні люди, і мама, і дві доньки".

"Польські жінки? Складні. Мені з ними важко, - говорить Алан, 34-річний тренер. - А українок не дуже добре знаю. Може, тебе пізнаю?"

Коли ж я зізнаюсь, що я журналіст, і запитання було для статті, їх реакція одразу змінюється. На перше місце виходять патріотичні почуття: "Насправді польки теж дуже красиві й хазяйновиті, веселі, розумні... "

Натомість в Польщі почала спостерігатись тенденція, коли українські мігранти - особливо такі, хто досить давно переїхав до країни - цілеспрямовано шукають для відносин другу половинку саме польського походження. Одним із них є 37-річний бізнесмен Андрій, який емігрував 12 років тому. Вже понад 5 років чоловік має власне кафе у Вроцлаві, і приблизно стільки ж років щасливо мешкає у громадянському шлюбі із 33-річною Агатою, уродженкою цього міста. 

"Спершу боявся польок. Боявся з ними навіть розмовляти. Вони мені здавались такими яскравими, впевненими в собі, що я їх навіть не вартий, - розповідає чоловік. - Тому заводив романси винятково з українками. А потім адаптувався, вивчив мову і подумав: “Чому ні?”. На мою думку, польки - геть інші. По-перше, самодостатні. Ні до кого не прив’язуються, мають вільні погляди, мають чимало власних інтересів і знають, як проводити свій час. Мені це пасує. Вони одночасно і красиві, і мають європейський демократичний менталітет. Наприклад, їм все одно, коли вони вийдуть заміж. Натомість більшість українських дівчат - не всі, але переважна більшість - вже у 25 чи 26 починають бідкатись: ой, мені скоро 30, а я незаміжня. Це щонайменше смішно."

26-річний Ілля, київський тележурналіст: "Наші дівчата від іноземок відрізняються: вродою, стриманістю та, як на мене, хазяйновитістю ".

Хлопець мав досвід спілкування з дівчатами з-за кордону і у захваті від них.  

"В Україні лишилося таке поняття, як жіноча меркантильність, - коментує хлопець. - Однак, жіноча меркантильність часто може руйнувати родини. У ЄС, як мені розповідали мої іноземні колежанки, меркантильність мертва".

Звісно, всі ці коментарі - зріз досвіду окремих людей. А в кожного цей досвід різний. І  в залежності від досвіду в людини складається враження про предстаників тієї чи іншої країни та нації. 

Польський соціолог та член Центру міграційних досліджень Аніта Бжозоська впродовж кількох років проводила дослідження серед мігранток з України, починаючи від 2014 року, і зробила висновок: представниці обох народів якщо і мають певні відмінності в менталітеті, то дуже несуттєві. 

Мені здається, ми не так же й відрізняємось, - констатує Аніта. -  Краще зосередитись на тому,  чому ми схожі одне на одного, що нас об’єднує, а не розділяє. 

Але пані Анна не заперечує, що більшість українських жінок характеризується більш традиційними поглядами. "Якщо говорити про загальну культуру - українські жінки швидше виходять заміж, створюють родину. Для них це важливіше, ніж у Польщі чи інших країнах ЄС".

Вважається, що через це чимало поляків й інших європейців дуже не проти взяти за дружину представницю України - деяким чоловікам із заходу бракує традиційності, якої вони не знаходять у жінках із власної країни. 

"У польських медіа склалось таке уявлення про українських жінок, що вони більш схильні бути берегинями домашнього вогнища, більше ангажуються в родинні обов’язки. Але мені здається що в цьому багато проекції і очікувань чоловіків - польських та інших. Можливо, вони просто шукають більш традиційних жінок. А реальність не зажди співпадає з їх очікуваннями, - міркує пані Бжозовська. - Це треба враховувати і боротись із подібними стереотипами".   

Міф про українських жінок як винятково берегинь почав розвіюватись, особливо під час повномасштабної війни. Більшість українок, які приїхали до Польщі в якості біженок, не лише знайшли себе на польському ринку праці та інтегрувались, а й показали себе як впенених у собі амбітних жінок, незалежних від стереотипів. Так, вони дбають про свої родини, дітей. Але те саме роблять і польки, і жінки всього світу. 

Польки вважаються менш гостинними і такими, що цінують приватність у порівнянні з українками. Я охоче вийду з колежанками на каву та легку невимушену бесіду. Але мій дім - моя фортеця, куди я волію не пускати чужих. Але чи не спростували польки такий стереотип, відкриваючи двері своєї "фортеці" для воєнних мігранток з України та їх дітей? Чи були поверхневими, щиро переживаючи за долю своїх гостей, які залишались у них тижнями та місяцями?

Звідки беруться стереотипи про той чи інший народ? Науковий підхід пояснює це явище таким поняттям як психічний склад нації. 

Це суб’єктивний досвід нації та її країни, який сформувався впродовж багатьох поколінь. Фахівці, які займаються етнопсихологією країн східної Європи, виокремлюють візантайський та європейський психотипи. Немає чистого психотипу - кожна нація має риси обох із них. 

Ряд дослідників наголошують на впливі Візантії у формуванні українського етнопсихотипу. Цей вплив став причиною наступних рис українського народу:

Це не значить, що українському народу притаманні винятково візантійські риси. У різні періоди історичного розвитку українці та їх пращури демонстрували якості, протилежні тим, про які йдеться вище - наприклад, битви з монголо-татарами, козацтво, УНР та ЗУНР, УПА. 

Войовничість та рішучість українського народу особливо яскраво демонструється у випадках, коли хтось зазіхає на їх землі. Так було раніше, і так відбувається зараз, під час російської агресії. 

Польська національна свідомість сформована в основному спалахами національних повстань (листопадове, січневе), боротьба поряд з армією Наполеона, втрата державності на довгий період внаслідок трьох поділів Польщі. Для поляків стало важливо зберегти почуття національної єдності, що дозволило відновити державу в 1918 р. і важливо до цього часу. Польська нація є винятково згуртованою та консолідованою. 

Поляки, з одного боку, продовжують і виступають консерваторами у тому, що стосується історії, культури, спадщини  (навіть її недоліків). З іншого, – великі індивідуалісти.  Утім, поляк не намагається бути оригінальним – поляк є оригінальним! - пише видання Polska Travel.

Європейський психотип характеризується наступними рисами:

Якщо провести паралелі з етнічними уявленнями та стереотипами, то такий портрет дуже пасує до польського народу і зокрема - польських жінок. 

Через це жіноча дружба й солідарність у польок розвинена теж значно сильніше. Українки - як і українці - часто сваряться навіть у ситуаціях, коли єдність та взаємопідтримка важлива як ніколи. 

"З точки зору психології, для українок не є новим внутрішньоусобне цькування жінками одна одної. У нас порушена культура жіночої взаємопідтримки", - пише в соцмережі український психолог Ірина Мороз. 

Якщо поглянути на історію України, то можна простежити: саме внутрішні міжусобиці ставали причиною багатьох фіаско українського народу. Нині, під час війни з Росією, український народ винятково згуртований. Але варто пам’ятати, аби не наробити помилок наших пращурів. 

У дослідженні йдеться: Притаманна українському етносу емоційно-естетична домінанта проявляється в емоційності, життєлюбності, естетизмі, відчутті краси.

При цьому зазначається, що надмірна емоційність та естетизм можуть "породити мрійника, який стане споглядачем, а не активним діячем". Тому ці якості цінні саме у процесі діяльності - передусім творчій. 

У контексті емоційності також виникло поняття української толерантності. Дослідники вважають її надмірною - тобто такою, що є небезпечною в разі зовнішнього впливу. Втім повномасштабне вторгнення Росії показало, що в разі зазіхання на українську землю місцеві мешканці й мешканки виявляють небачену досі рішучість та консолідованість.Зрештою наступний важливий аспект українських жінок - архетип Матері, що глибоко пронизує українську міфологію, пісенні та літературні твори, а тому дуже глибоко закарбований у свідомості та підсвідомості українців. Недарма серед воєнних мігранток - переважна більшість матерів. 

"В Україні є Мати-Берегиня. Але також є взірець Матері-Польщі. Тому це те, що нас об’єднує", - підсумовує соціолог Аніта Бжозоська.

Українки та польки легко знаходять спільну мову - було б бажання. Особливо в світлі повномасштабної війни, коли польки прихистили українок та їх дітей. Виявилось, що в жінок обох народів значно більше спільного, ніж думали. І значно більше, ніж відмінного.