Психологічна студія "Взаємодія"
Будь-які стосунки мають свій життєвий цикл. У стосунках люди знайомляться, стають ближчими, конфліктують, вибудовують очікування на початку спілкування. Потім, втрачають ілюзії, здобуваючи натомість більшу довіру, яка поглиблює стосунки, або ж так і залишаються в ілюзіях про себе та партнера. Буває й так, що стосунки припиняються. Смерть також є нормальним етапом життєвого циклу. Легкість та важкість проживання розриву стосунків – про це й поговоримо у нашій статті.
Розрив – це завжди втрата. Навіть якщо у стосунках Ви переживали невдоволеність чи розчарування, мріяли нарешті перегорнути цю сторінку життя, біль є неминучою й необхідною частиною прощання, особливо якщо людина була справді важливою для Вас. Буває, що навпаки партнер опиняється по іншу сторону барикад, отримуючи “листа” про бажання іншої людини припинити відносини. Тоді біль черпає себе з раптовості, несподіваності та ексклюзивності рішення партнера.
Чому важко прощатись? Час та досвід зближують. Взаємообмін любові формує у нас внутрішній образ, пов'язаний з партнером, який ми ховаємо усередині душі. Коли ж стосунки завершуються, то і з внутрішнім образом доводиться прощатись. Реакції на розрив є різними: буває, що навколо блідне світ, а буває, що й сама людина переживає себе знекровленою. Другий варіант – це депресивний спосіб переживати розрив. Люди у стосунках, наче проростають невидимими звʼязками, як у картині Фріди Кало “Дві Фріди”. На цьому полотні у “європейської” Фріди бракує частинки серця, воно вирване.
Вирване серце – це влучна метафора розриву. До речі, цей твір Кало написала у часі зради чоловіка з її сестрою. Мистецтво може знаходити слова, образи там, де є лише переживання. Іншою метафорою може бути історія Деві Джонса та Каліпсо з Піратів Карибського моря.
Деві Джонс вирізав собі серце й поклав його у скриню, коли дізнався, що Каліпсо зрадила його. Повернемось до того, як формується близькість: простір наповнюється асоціаціями, повʼязаними зі спільним досвідом: тут її улюблена кавʼярня, тут він збирався з друзями, тут ми святкували Різдво. Вчорашні звичні місця, музика, слова, запахи, речі сьогодні забарвлюються у колір стосунків. Недивно, що при розриві усі ці елементи розділеного досвіду у раптовому нагадуванні про відсутність людини можуть бути як сіль на рану. У такі моменти важливо повертатись до себе. Згадувати, якою людиною Ви були до початку стосунків, які мали мрії та прагнення, улюблені заняття. Якщо у Вас є люди, які можуть вислухати, зрозуміти та підтримати, то будьте з ними у цей час: говоріть, згадуйте, сумуйте. В українській мові є такий фразеологізм – удвох, кажуть, і плакати легше. А якщо ж відчуваєте, що нормальний процес горювання затягується, зʼявляється апатія, втома, зникає апетит, сон та інтерес до життя, то попіклуйтесь про себе, звернувшись за професійною допомогою до психотерапевта.
Психологічна студія "Взаємодія"
