Чи варто обирати для життя країну винятково за рівнем її економічного розвитку? Навряд чи на це запитання можна відповісти однозначно. Світ не стоїть на місці, а щоразу пропонує нові способи мислення та сприйняття реальності. Наші пращури й гадки не мали про ті можливості, які нині пропонує інформаційне середовище та науково-технічніий прогрес. А тому погляд на країни, що розвиваються, теж поступово змінюється.
Ще недавно люди, яким пощастило народитись і зростати в економічно розивненому середовищі, не надто переймались долею мешканців убогих країн. Зрушення почались відносно недавно. Зірки Голівуду стали послами доброї волі та почали їздити в країни, де люди потерпають від голоду та злиднів. Мільйонери вирішили перейматися допомогою мешканцям третіх країн.
Тим часом громадяни цих самих третіх країн все частіше виїздять зі своїх домівок за кордон у пошуках кращого життя - вищих заробітків, якіснішої освіти та медицини. Наслідок - бідні регіони втрачають людський ресурс і стають іще біднішими.
Сучасний світ дає можливості жити й робити кар’єру в будь-якій точці світу. Тому все більше мешканців третіх країн переїздять до більш заможних, аби жити в кращих умовах: користуватись розвиненою інфраструктурою, доступом до якісної освіти, медичного обслуговування та соціального захисту. Кожен хоче економічної та політичної стабільності.
Але покидати свою країну - це теж величезний виклик. Адже людина переїздить у середовище з геть іншою культурою, і не всі можуть із цим впоратись. Культурний шок у будь-якому випадку неминучий. Ситуація ускладнюється ще більше, якщо емігрант не знає іноземної мови. Поза тим, зазвичай родина переселенця залишається на батьківщині, і йому буває дуже складно покинути рідних та адаптуватись до нового життя на чужині.
Так, жити в бідній країні - важко, а подекуди й нестерпно. Але ті, хто до цього пристосовується, зазвичай мають чимало бонусів. Там можуть бути низькі зарплати, погані дороги, недбала інфраструктура та іншні чинники, що не додають комфорту до щоденного існування. Але, якщо придивитись уважніше, кожна країна, що розвивається, має в собі своєрідний шарм. І справа не лише в екзотиці, а і у вмінняі місцевих мешканців почувати себе щасливими й потрібними у себе вдома. Це те, що надихає не лише місцевих залишатись на Батьківщині, а навіть вабить деяких представників більш заможних країн. Все частіше бізнесмени почали звертати увагу на країни Африки, Східної Європи та Азії, вбачаючи в них потужний потенціал для розвитку. А ще - невичерпний природний ресурс, який часто мають бідні країни.
Наприклад, попри низький рівень розвитку, бці країни можуть мати смачніші продукти, доступніші послуги (що далеко не завжди поступаються якістю, оскільки мешканці небагатих країн теж можуть бути висококласними фахівцями) та простіші умови для ведення бізнесу. Це ті принади, які варто цінувати у країнах, що розвиваються, адже не кожна розвинена країна може цим похизуватись.
Водночас переїзд до заможної країни не зробить автоматично життя простішим і комфортнішим. Висока конкуренція, вибагливий ринок праці та недоступність багатьох благ цивілізації нарівні з соціальною нерівністю, що часто виявляється по відношенню до емігрантів, може поставити під питання добробут людини, яка розраховувала на краще життя.
Загалом, у кожному з цих сценаріїв є свої “за” та “проти”. І приймати рішення щодо країни проживання варто на підставі власної ситуації, потреб, очікувань, можливостей та зрештою, менталітету. Головне, щоб це рішення було усвідомленим і продуманим до дрібниць, а не нав’язаним стереотипами.