Психолог аналітичного напрямку психологічної студії «Взаємодія»
Психотравматолог, спеціаліст по архетипах
Катерина, 37 років, чекає чоловіка з війни. Раз на тиждень - довгоочікувана телефона розмова, протягом нестерпних семи днів – отримати бодай крапку у смс, що означає «все гаразд». Жінка рятується роботою, занурюється у будь-які проекти, лише б не залишатися на самоті із своїми страхами «а що далі?».
Світлана закордоном, одинока 32-річна мама, яка поїхала, щоб забрати дитину подалі він сирен та небезпеки. Вдома залишила батьків, облаштовану власну квартиру, справу, яку за рік до війни лише почала будувати. «Не живу, існую. Немає сил, енергії, навіть бажання щось робити. Я – вижатий лимон. Мій світ рухнув… попереду лише темрява.»
Тендітна білявка Гануся, як її називають побратими, трималася майже півтора роки: збори, пошуки потрібного, допомога з лікуванням. Її телефон майже не замовкав, можна полічити дні, коли ночувала вдома. Зараз в її величзних блакитних очах прозирає німе страждання і страшна глибина. «Життя в півтонах, у ньому немає фарб, я не знаю, хто я, яка я – справжня, не розумію, як жити далі, я існую, ніби птах без крил…»
Всі ці історії, як й багато інших об’єднанні війною, загальним виснаженням, втратою зрозумілого стабільного майбутнього. Навіть термін з’явився – травма майбутнього. Вона схожа на проживання втрати близької людини, коли ти навіть не уявляєш, як жити далі, майбутнє у темряві, під ногами немає землі. Це дуже глибока, болюча, величезна тема не на одну сторінку. Але головне, чим хочу з вами поділитися, тезою: у нестабільний час найстабільнішим залишаєшся ти. І ти в себе є. Точка зборки, точка опори. Мене часто питають: як винирнути? Де взяти сили? У собі. Так, треба згадати себе (а комусь навіть познайомитися із собою) й поставити на лінію життя, у момент «тут й зараз».
Недавні дослідження в галузі психології травми виявили закономірність: люди, сфокусовані на минулому або на майбутньому, більш схильні до ПТСР, й дуже важко переживають різкі зміни у житті та соціальні перипетії. Ті ж, хто живе справжнім, більш стійкі і легше переносять обставини, які не залежать від них.
Авжеж, більшість з нас навчили фокусуватися на цілях, на тому, що необхідно досягти в майбутньому, а як це разар зробити? Й ми страждаємо про минуле, й майже не згадуємо його з позиції того, який колосальний шлях пройшли, змогли пройти, щоб досягти сьогодення.
Я дуже раджу, просто зараз, зробити просту й ефективну практику «Карта ресурсів». Вона допомагає сфокусувати у моменті, виявити часом неявні, але дуже енергоємні чинники, які дають сили рухатися далі та не розсипатися на момент криз. Що будемо робити? По-перше, нагадаймо собі про те, що ми насправді маємо, хто нас оточує і ким ми є для своїх близьких. А далі:
- Випишіть все те, що приносить вам задоволення, ті дії, під час і після яких ви відчуваєте собі наповненим, енергійним.
- Випишіть ті якості, вміння, навички, які ви маєте та пишаєтеся. Умовно це можна позначити фразою: «Дякую, що я – такий!»
- Згадайте свої досягнення, успіхи, якими ви особливо пишаєтесь,
- А тепер, залежно від вашого бажання та можливостей, спробуйте оформити все виписане на одному аркуші. Це може бути малюнок на папері А4, де ви символічно зобразите кожен з зазначених пунктів і підпишіть їх. Або ви можете створити у телефоні чи компі фотоколаж, який ілюструє ці пункти
Ваше завдання – створити свою персональну карту ресурсів, яка завжди буде перед очима! І це еще не все! Обовязково подумайте, які з зазначених пунктів можна повторити сьогодні? Якщо якісь неможливо втілити, подумайте, які якості ви набули завдяки тому позитивному досвіду, і як можете виявити їх зараз, виходячи з тих можливостей, які є в сьогоденні?
Що можна зробити зараз, для себе, у моменті та найближчими днями, щоб усвідомлено та цілеспрямовано створювати живі, яскраві та надихаючі спогади про життя, які слугуватимуть ресурсом?
Англійський письменник, автор роману «Прекрасний новий світ» Олдос Гакслі якось сказав: «Досвід – це не те, що відбувається з людиною, а те, що робить людина». Подивіться, як багато ви зробили, скільки вмієте й ще можете зробити, починаючи з маленьких кроків, з опорою за себе.